Гора Гарай

Жовква розташована біля підніжжя гори Гарай, висотою 393 метрів над рівнем моря, яка є частиною пасма Розточчя — одного з найцікавіших природничих утворень на українських теренах. Тут проходить Головний Європейський вододіл, і цей масив розділяє басейни Чорного та Балтійського морів, сформувалась унікальна флора і фауна, заповідні буково-грабові і буково-соснові ліси. На горі Гарай в свій час був розташований мисливський будиночок короля Іоанна ІІІ Собеського, від якого збереглись пивниці, а також алея з європейських модрин, висаджена за часів короля.

Винники. Церква Різдва Богородиці

Поселення Винники відоме з 1398 року, хоча є напевно значно давнішим. Коли була заснована Жовква, Винники поступово перетворились на її передмістя, а у 19 столітті стали одним з міських районів. На Винниках знаходиться старовинний єврейський цвинтар, а також невеличка дерев'яна церква Різдва пресвятої Богородиці, побудована у 1705 році. В церкві знаходиться вишуканий іконостас виконаний майстрами Жовківської іконописної школи.

Костел св. Лаврентія

Костел святого Лаврентія був зведений на початку 17 століття. Назовні храм був прикрашений ліпниною в античному стилі, військовою символікою, гербами Жолкевського і Собеського і батальними сценами. Всередині храму можна побачити нагробки власників Жовкви, красиві барокові вівтарі і величний діючий орган. В свій час на замовлення Жолкевських і Собеських для храму були створені чотири величні батальні полотна, розміром 6х7, 8х8,5 і 8х10 метрів: “Битва під Клушино”, «Битва під Хотином”, “Битва під Віднем” і “Битва під Парканами”. За радянських часів храм був зачинений і напівзруйнований, а в наші дні — відновлений. Біля костелу збереглась старовинна дзвіниця, яка біла зведена у 17 столітті і відігравала роль оборонної вежі. Дзвіниця має кілька бойових ярусів для стрільби з легких гармат і мушкетів і водночас використалась як спостережний пункт під час облог.

Церква Василіан

Церква Серця Христового заснована Станіславом Жолкевським у 1612 році. При цьому храмі існувала відома іконописна школа, що дала Україні таких майстрів як: І. Руткович, Й. Кондзелевич, В. Петранович, І. Стобенський. Величний іконостас з цієї церкви прикрашає зараз національний Музей у Львові. Також в храмі збереглись мощі св. Партенія, ранньохристиянського мученика, що загинув у 250 році в Римі. Найцікавіший елемент храму – стінопис, що його виконав протягом першої половини ХХ століття художник Юліан Буцманюк, січовий стрілець, герой визвольних змагань. Митець створив і вражаючу композицію, в якій риси історизму і сецесії поєднуються з національними елементами: ангели і маленький Ісус вдягнуті у вишиванки, а біля Богородиці стоять українські діти. Також на стінах храму художник помістив кілька історичних композицій. В першій - герої української історії XVI-XVIII ст., католики і православні: князь Острозький, гетьмани Сагайдачний, Мазепа, Хмельницький, Йосафат Кунцевич, Іпатій Потій. Друга композиція об’єднує під Покровом Богородиці борців за волю Східної і Західної України: С. Петлюру, М. Грушевського, Січових Стрільців. В центрі композиції митрополит А. Шептицький, а діти біля його ніг символізують Голодомор 1932-1933 рр.

Синагога

Жовківська синагога була зведена у 1699 році на кошти короля Яна ІІІ Собеського. Архітектор - П. Бебер. Синагога була типовою для Східної Європи – кубічна головна зала та невелика прибудова, що служила сіньми і приміщенням для жінок. Проте божниця в Жовкві була значно більша за інші та краще оздоблена. Загалом, це була одна з найбільших і найкрасивіших синагог в Європі. Назовні і всередині божниця була прикрашена бароковою ліпниною, яка частково збереглась. Зараз синагога перебуває на реставрації.

Домініканський монастир

Домініканський монастир в Жовкві заклала у 1652 році Теофілія Собеська, мати майбутнього короля Яна Собеського. Закладений храм був на честь ще одного сина Теофілії – Марка Собеського, який загинув в битві під Батогом. В костелі був поставлений нагробок Марка – тіло лицаря так і не знайшли. Згодом, в тому самому храмі була похована і сама Теофілія. Крім нагробків, монастир був відомий через чудотворний образ Божої Матері Жовківської. За часів СРСР храм був зачинений та використався як казарми та як склад. Усі монастирські скарби, в тому числі старовинна ікона, були вивезені до Польщі. З приходом Незалежності почалася і нова доба в історії костелу. Храм був переданий греко-католицькій парафії та освячений на честь св. Йосафата. Триває реставрація монастиря. Вивезений образ Богородиці відтворений в стінописі храму і дивиться з західного фасаду в бік центральної площі.

Церква св. Трійці

Жовква була оточена передмістям, на якому постали кілька церков і костелів. Найбільш відома дерев'яна церква пресв. Трійці, зведена у 1720 році. Храм є блискучим зразком української сакральної архітектури і внесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. В церкві зберігся вишуканий іконостас, виконаний кращими майстрами Жовківської іконописної школи на початку 18 ст.

Замок

Замок, з якого почалась розбудова міста, був зведений за новою фортифікаційною системою, розрахований на захист від артилерійського вогню і обнесений валом, ровом і муром з баштами. Тут була резиденція Станіслава Жолкевського, Яна Собеського. В свій час тут зупинялись Петро Перший і Іван Мазепа. У 18 столітті замок переходить у власність рожу Радзивіллів і поступово занепадає. Протягом 20 століття тут був розташований військовий штаб, відділи НКВС і Гестапо, школа і комунальні квартири. Наразі замок перебуває на реставрації.

Площа Ринок

Площа Ринок (сучасна назва Вічева) – центр міста, де сходяться усі його вулиці, де зосереджені головні його будівлі, де розташовані найкрасивіші кам'яниці. Колись тут була стара ратуша, іноземні посольства, військові казарми, проходив міський ярмарок, торгували місцеві майстри та іноземні купці. На згадку від тих часів на Ринку лишилися торгівельні ряди – підсіння з аркадами на перших поверхах кам'яниць. Через площу проходив головний шлях зі Львова до Європи. У 2003 році почалася капітальна реставрація площі – були відреставровані фасади будинків, зняті вікові нашарування землі та повернено історичний рівень ґрунту. Водночас, було віднайдено фундамент стовпа ганьби, біля якого карали пияків, розпусників, невірних жінок та чоловіків. Цікаво що фундамент цей було віднайдено біля місця де раніше стояв пам'ятник Леніну. Самого вождя було продано до міста Балаково Саратовської області, де він стоїть і зараз.

Ратуша

Перша ратуша в місті стояла посередині центральної площі. Вона згоріла у 19 ст. і була розібрана. На початку 20 ст. міський уряд перенесли в будівлю колишніх військових казематів, добудувавши до казематів вежу з годинником і балкон в неоренесансному стилі. З того часу нова ратуша функціонує за призначенням. У 2016 році в вежі було влаштовано музей і оглядовий майданчик. Годинник грає мелодію жовківського сурмача з 17 ст.